Вода, що "змиває все": коли святкують Водохреща у 2026 році та що українцям категорично заборонено робити цього дня

Водохреща — одне з найсильніших і водночас наймістичніших свят українського церковного календаря. День, коли вода вважається особливою, люди — очищеними, а традиції — майже магічними.

У 2026 році Водохреща знову відзначатимуть 6 січня, і ця дата для багатьох досі викликає запитання, суперечки й плутанину.

Чому свято "переїхало", що насправді означає купання в ополонці та які дії, за народними віруваннями, можуть накликати біду — розповідаємо без прикрас.

Водохреща, або Йордан, — це свято хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Саме тоді, за Євангелієм, людям явилася Свята Трійця: голос Бога-Отця з небес, Святий Дух у вигляді голуба та Син Божий у плоті. Через це свято має ще одну назву — Богоявлення.

В Україні Водохреща століттями було не просто церковною датою, а цілим комплексом вірувань, обрядів і символів. Вода цього дня вважалася живою, цілющою та здатною захищати від усього злого — від хвороб до лихого ока.

До 2023 року українці звикли святкувати Йордан 19 січня. Проте після переходу Православної церкви України та УГКЦ на новоюліанський календар дата змістилася на 6 січня. Саме цього дня тепер завершується різдвяний цикл і починається період післясвят.

Попри зміну календаря, сенс свята залишився незмінним: очищення — фізичне, духовне й символічне.

Напередодні, у Водохресний вечір, дотримуються суворого посту до першої зірки. На столі — лише пісні страви: “голодна” кутя, узвар, пісний борщ, риба, вареники з картоплею або капустою. Жодних надмірностей — вважається, що саме стриманість відкриває шлях до оновлення.

У сам день Водохреща головною подією стає освячення води. Її беруть у церкві, зберігають вдома цілий рік, п’ють натщесерце, окроплюють оселі та навіть додають у їжу. Наші предки вірили: така вода не псується, не “старіє” і здатна захистити дім від нещасть.

Окрема тема — купання в ополонці. Попри популярний міф, це не церковний обов’язок, а давній народний звичай із язичницьким корінням. В Україні його практикували ще з XIX століття — від Полтавщини до Буковини. Вважалося, що занурення в крижану воду на Йордан дарує здоров’я на весь рік.

Церква, втім, не обіцяє “автоматичного” змивання гріхів. Купання — це радше символ, ніж чарівна кнопка. І так, вода в ополонці холодна. Дуже. Жодних “теплих потоків Йордану” там немає — це вже з розряду народних легенд.

Водохреща завжди супроводжувалося прикметами. Якщо ніч зоряна — чекай гарного врожаю. Сильний мороз обіцяє холодну весну, а вітер — щедрий мед. Повний місяць віщує весняні повені, а сонячний день — ясну й стабільну зиму.

Не обходилося і без гадань. Найчастіше ворожили на віск, воду, дзеркала — переважно на кохання, шлюб і долю. Хрест у воску лякав хворобами, квітка обіцяла весілля, кільце — швидкі заручини. Церква до цього ставиться скептично, але традиція вперто живе й досі.

Разом із традиціями існують і заборони, які українці передають із покоління в покоління. У цей день не радять сваритися, лихословити, пліткувати й бажати зла — вважається, що негатив “приклеюється” на цілий рік. Не рекомендували плакати без причини, працювати, шити чи в’язати.

Особливо остерігалися поганих думок під час купання або набору води: вірили, що саме намір людини визначає її силу. Колись також не прали в річках кілька днів після свята, щоб “не зганьбити” освячену воду — сьогодні це радше історичний рудимент.

Попри всі зміни — календарні, побутові й світоглядні — Водохреща залишається для українців точкою внутрішнього перезавантаження. Це день, коли люди дивляться вперед, намагаються залишити зайве в минулому й почати рік із чистого аркуша. Холодна вода, тепла віра і дуже давня пам’ять.

Читайте також:

Ось чому потрібно ходити до церкви: якщо ви цього не робите – подумайте.

У церкві розповіли, що треба робити з українцями, які не можуть брати до рук зброю з міркувань віри.